За місяць : 136
статей : 980
| Рубрики : | Персоналії |
Пеленський Євген-Юлій Йосипович [псевд.: Буй-Тур, М. Дагор, Євген Іренко, Е. Ріпях; крипт.: Пл., Є. Ю. П., П., Е. Ю. П. та ін.; 03.01.1908, м. Стрий, Галичина, Австро-Угорщина, нині – Львівської обл. – 25.09.1956, м. Сідней, Австралія] – бібліограф, книгознавець, літературознавець, музеєзнавець, громадський і культурний діяч, видавець, педагог, організатор пластового руху. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1938). Доцент (1943).
Народився в сім’ї судового виконавця. В деяких джерелах як місце народження зазначено с. Конюхів, що поблизу Стрия. У віці 10 років утратив матір. Навчався на українському відділенні польської державної класичної гімназії в Стрию (1918–1926), де почав займатися літературною творчістю. Був активним діячем Пласту (1918–1934), завдяки участі в якому сформувалися його національно-патріотичні світоглядні позиції.
У 1930 р. Є.-Ю. Пеленський закінчив філософський факультет Львівського університету, де здобув ступінь магістра слов'янської філології (за результатами дослідження творчості письменника М. Устияновича). Згодом, у 1935-му, захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора з історії української літератури і слов’янської етнології на тему «Шевченко як класик». Під час університетських студій заснував і очолив гурток україністів. Молодий учений мав всі можливості займатися викладацькою роботою в університеті, стати там професором, але свідомо відмовився від цієї перспективи, оскільки мав чіткі проукраїнські погляди, що не могло подобатися польському керівництву вишу.
Одночасно з навчанням і пізніше працював адміністратором та науковим співробітником Національного музею у Львові (1927–1938), де писав статті з питань музейництва, впорядковував стародруки і рукописи. Це дало поштовх до глибокого зацікавлення бібліографією та, починаючи з 1932 р., активної праці в Бібліографічній (Бібліологічній) комісії Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у Львові. З 1934 р. був секретарем комісії, з 1935-го – заступником голови. Працював також в Етнографічній (секретар та заступник голови) та Літературознавчій комісіях НТШ. Активно друкувався в «Літературно-науковому вістнику». За наукові здобутки, заслуги в розвитку бібліографії 17 лютого 1938 р. був обраний дійсним членом НТШ. Наступного року став членом керівного органу (управи) НТШ. Обирався також дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі (1941).
Працював викладачем у львівських навчальних закладах – приватній коедукаційній купецькій гімназії Товариства «Рідна школа» (1929–1939), ліцеї Ревізійного союзу українських кооперативів (1938–1939).
1930-ті роки були найпродуктивнішими в житті Є.-Ю. Пеленського. Він швидко став помітною фігурою в західноукраїнському літературному процесі, журналістиці, видавничій та культурно-громадській діяльності.
Як активний діяч «Пласту» заснував спеціалізоване видавництво «Вогні» й однойменний журнал для молоді (1931–1932). Редагував літературний журнал «Дажбог» (1932–1935).
Був співзасновником та головою Українського товариства бібліофілів у Львові (УТБ, 1929–1939). За ініціативою вченого у 1937 р. було створено друкований книгознавчий періодичний орган УТБ та Бібліологічної комісії НТШ – журнал «Українська книга» (виходив по 1939 рік у Львові та в 1942–1943 рр. у Кракові). Є.-Ю. Пеленський очолював часопис весь час існування видання. Завдяки його значному досвіду у видавничій, бібліографічній, редакторській діяльності «Українська книга» стала одним з провідних, з чітко окресленою програмою, тогочасних галицьких наукових журналів кінця 1930-х років, який до того ж вирізнявся високим поліграфічним і бібліографічним рівнем. Є.-Ю. Пеленський зумів залучити до роботи в часописі як багатьох відомих львівських учених і бібліографів (М. Возняка, В. Дорошенка,І. Кревецького, Т. Пачовського, І. Раковського, Б. Романенчука, І.Свєнціцького, В. Сімовича та ін.), так і представників Українського товариства прихильників книги у Празі (Л. Биковського, А. Животка, П. Зленка, С. Сірополка). Фактично «Українська книга» стала продовженням «Бібліологічних вістей» (1923–1931) – друкованого органу Українського наукового інституту книгознавства під керівництвом Ю. Меженка.
Восени 1939 р., з окупацією Львова радянською армією, рятуючись від репресій, вчений виїхав з міста на територію загарбаної гітлерівською Німеччиною Польщі, де влаштувався управителем та викладачем на торговельних курсах у Ярославі (1939–1940) й Кракові (1940–1941). У Кракові заснував видавничу спілку «Бистриця» (яка згодом, по 1949 р., діяла в Західній Німеччині). Став одним із керівників і першим редактором «Українського видавництва» та газети «Краківські вісті».
Обіймав посаду доцента Українського вільного університету в Празі (1943–1945) та Мюнхені (1946–1949).
У 1949 р. емігрував до Австралії, де заснував видавництво «Слово»(1950), яке випускало й однойменний літературно-мистецький часопис (загалом вийшло шість номерів за 1953–1955 рр.). Був засновником і першим головою австралійського осередку НТШ (1950–1956), продовжив активну громадську та наукову діяльність, яку перервала раптова смерть у 48-річному віці.
Є.-Ю. Пеленський є автором майже 250 праць, здебільшого з літературознавства, з них понад 30 – шевченкознавчих. Серед його доробку у галузі історії й теорії української літератури, літературної критики та порівняльного літературознавства такі книжки, як «Осип Маковей: Спроба літературної оцінки» (1930), «Богдан Лепкий: Творчий шлях. Бібліографія творів» (1932, 1943), «Забутий жанр. Нарис розвитку української літературної пародії» (1933), «Райнер Марія Рільке й Україна» (1935), «Сучасне західноукраїнське письменство. Огляд за 1930–1935 рр.» (1935), «Овідій в українській літературі» (1937, 1943), «Марко Черемшина» (1938), «Шевченко-клясик» (1942). Більшість цих праць містять бібліографічні розділи, укладені Є.-Ю. Пеленським.
Багато уваги вчений приділяв друкуванню творів класиків української літератури, зокрема М. Черемшини в 3-х томах (1937), Остапа Вишні (1940), І. Величковського (1943), Г. Квітки-Основ’яненка (1944), оснащених власноручно підготовленим науково-допоміжним апаратом, включно з розгорнутими передмовами. Видав за власною редакцією «Антологію сучасної української поезії» (1936, т. 1 «Поети 1920-их років»), «Слово о полку Ігоревім», «Козацькі думи XVI ст.» (обидві книги – 1944), що супроводжуються бібліографічними списками.
Підготував букварі, підручники і посібники для галицьких народних і середніх шкіл, пластунів та ін.
Написав багато статей з питань книгознавства, бібліотекознавства, музеєзнавства, етнології, бібліографії, педагогіки, в яких головну увагу приділяв збереженню і популяризації національних науково-культурних надбань. Є.-Ю. Пеленський друкувався у понад 30 українських періодичних виданнях Галичини («Молоде життя», «Шлях виховання і навчання», «Новий час», «Українська школа», «Діло», «Обрії», «Сьогочасне й минуле» та ін.), еміграційних часописах 1930–1950-х рр., які видавались у Польщі, Німеччині, США, Австралії («Рідна мова», «Наша культура», «Краківські вісті», «Ватра», «Українське слово», «Вільна думка»).
Вагомим є і доробок Є.-Ю. Пеленського у галузі бібліографії, в якій почав працювати у 1929–1930 рр. Його бібліографічні реєстри охоплювали значну частину друкованої продукції Галичини та сусідніх українських земель. За авторства вченого в різних часописах опубліковано покажчики: «Педагогічна бібліографія за 1932 р.» (1932), «Матеріали до бібліографії Б. Лепкого (Список видань, що вийшли осібними книжками)» (1933), «Українська педаґоґічна бібліоґрафія» (1939) та ін.
У жовтні 1933 р. вчений започаткував публікацію поточних списків нових книжок, виданих українською мовою, на шпальтах літературно-наукового місячника католицького спрямування «Дзвони» (1931–1939).
Найважливішою працею у бібліографічному доробку Є.-Ю. Пеленського є «Бібліографія української бібліографії» (у 1932–1934 рр. друкувалася у «Дзвонах», надалі вийшла окремим виданням у межах видавничої серії «Бібліотека "Дзвонів"»). Вона стала одним із перших зразків метабібліографії в Україні і сукупно охоплює 2 359 позицій. Попри певні хиби, диспропорції у наповненні розділів та пропуски деяких друків (зокрема через те, що упорядник не мав можливості отримувати повноцінну інформацію від бібліографів, які працювали в УСРР), ця праця 24-річного бібліографа дістала позитивну оцінку рецензентів В. Дорошенка, П. Зленка, І. Огієнка, О. Моха та ін. Для впорядкування бібліографічного масиву Є.-Ю. Пеленський використав міжнародну десяткову класифікацію М. Дьюї, застосувавши її чи не вперше в західноукраїнській бібліографічній практиці. Ще одним галузевим метабібліографічним посібником дослідника стала «Бібліографія української мовознавчої бібліографії» (опублікована в 1934 р. у кількох випусках варшавського часопису «Рідна мова» і високого оцінена І. Огієнком).
У 1935 р. Є.Ю. Пеленський видав у Львові бібліографічну працю «Матеріали до краєзнавчої бібліографії Галичини, Волині та Закарпаття», в якій подано 157 назв книжок українською мовою, що побачили світ протягом 1900–1935 рр.
Ще одним вагомим бібліографічним доробком стала «Uсrainica в західно-европейських мовах», опублікована вже в еміґрації як Т. CLVIII «Записок НТШ» (1948). Покажчик складається з 12 розділів, які охоплюють 2 600 праць англійською, німецькою, французькою та італійською мовами українських та зарубіжних авторів. Того ж року його було перевидано німецькою мовою під назвою Ucrainica: Ausgewhlte Bibliographie Über die Ukraine in west-europäischen Sprachen та англійською мовою – Ucrainica : Selected Bibliography on Ukraine in Western-European Languages. У вимушеній еміграції Є.-Ю. Пеленський опублікував також працю «Бібліографія українського книгознавства за 1940–1942 рр.» (1943).
Крім безпосередньо роботи з укладання бібліографічних покажчиків, Є.-Ю. Пеленський намагався приділяти увагу й питанням теорії та практики бібліографування різних видів друку. Так, у 1934 р. у львівському журналі «Богословія» він опублікував статтю «До питання про бібліографію стародруків».
Заслугою Є.-Ю. Пеленського є й започаткування книжкової серії «Українська книгознавча бібліотека» за його ж редакцією, в межах якої було видано низку праць відомих бібліологів і бібліографів, зокрема: історичний нарис П. Зленка «Приватні бібліотеки на Україні» (1938), бібліографічний покажчик П. Богацького «“Кобзар” Т. Шевченка за сто років (1840–1940)», «Бібліографія українських видань у Великонімеччині за час війни (вересень 1939 – грудень 1941)» (обидва – 1942).
Попри те, що серед галицьких фахівців 1930–1950-х рр. та представників української діаспори бібліографічний доробок Є.-Ю. Пеленського дістав загальне визнання, а знаний бібліограф В. Дорошенко назвав його «одним із найвидатніших західноукраїнських бібліографів серед молодшого покоління адептів цієї науки», й дотепер наукова спадщина та громадська діяльність ученого належним чином не оцінені.
Частина архіву Є.-Ю. Пеленського зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (фонд 232). Іншу частину архіву, ймовірно, вивезла його дружина, письменниця, громадська діячка І. Пеленська (1906–1990) із Сіднею у США в 1962 р.
[Бібліографія за 1905–1930 рр.] / [Є.-Ю. Пеленський] // Двайцятьпять-ліття Національного Музею у Львові. – Львів, 1930. – С. 80–83.
Західноукраїнська етнографія / Є.-Ю. Пеленський // Літ.-наук. вістник. – 1930. – № 2. – С. 159–165.
Науково-дослідча робота Національного Музею : [бібліогр. огляд] / [Є.-Ю. Пеленський] // Літ.-наук. вістник. – 1930. – № 7-8. – С. 651–656.
Педагогічна бібліографія за 1932 р. / Є.-Ю. Пеленський // Укр. шк. – 1932. – № 2–3. – С. 34–35 ; № 4–5. – С. 74–78.
Бібліографія Шевченківської бібліографії / Є.-Ю. Пеленський // Дажбог. – 1933. – № 3. – С. 54–57.
Євген Маланюк / Є. Ю. Пеленський // Дажбог. – 1933. – Ч. 4. – С. 71–75.
Бібліографія української мовознавчої бібліографії / Є.-Ю. Пеленський // Рідна мова (Варшава). – 1934. – № 3–4 ; № 6–10.
Матеріяли до краєзнавчої бібліографії Галичини, Волині та Закарпаття. Книжки за 1900–1935 рр. / подав Є.-Ю. Пеленський. – Львів, 1935. – 18 с. – (Книгознавчі записки ; [ч. 1]).
Антологія сучасної української поезії. [Т.] І. Поети 1920-их років / ред. і вступ. ст. Є. Ю. Пеленського. – Львів : накладом «Рідної Школи» й «Ізмарагду», 1936. – 128 с.
«Русалка Дністрова» : матеріяли до бібліогр. / Є.-Ю. Пеленський. – Львів : накладом Укр. Т-ва Бібліофілів, 1937. – 22 с. – (Книгознавчі записки ; ч. 2).
Бібліографія українського книгознавства за 1940–1942 рр. / Є.-Ю. Пеленський // Українська книга. Річник V. – Краків ; Львів, 1943. – С. 113–116.
З. Кузеля – етнограф / Є. Ю. Пеленський // Записки Товариства імені Шевченка : вид-во, присвяч. науці і письменству укр.-рус. народу. – Львів : накладом Т-ва ім. Шевченка, 1962. – Т. 169 : Збірник на пошану Зенона Кузелі = Recueil a la memoire de Zenon Kuzela / за ред. В. Янева ; мов. ред. І. Кошелівець. – Париж ; Нью-Йорк ; Мюнхен ; Торонто ; Сідней. – С. 77–83.
Карпатська Україна. Географія – історія – культура / Є. Ю. Пеленський. – Нью-Йорк : накладом Карпат. Союзу в ЗСА, 1972. – 160 с.
Ukrainska etnografia lat ostatńich : [бібліогр. огляд] / E. J. Pelenskyj // Ruch Slovianski – 1930. – № 4–5. – С. 154–161.
Книш І. Пам’яті Євгена Юлія Пеленського // Книш І. Відгуки часу : вибр. нариси, ст., спогади, матеріяли / Ірена Книш. – Вінніпег : накладом авторки, 1972. – С. 140–144.
Пеленська І. Літературознавчі праці Є. Ю. Пеленського / Ірина Пеленська // Зап. НТШ. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1976. – Т. 187. – С. 112–115.
Євген-Юлій Пеленський : життєписно-бібліогр. нарис / редкол.: Я. Падох, А. Курдидик, Р. Микитович. – Львів : Вільна Україна, 1994. – 104 с. – (Визначні діячі НТШ).
Качкан В. Євген Пеленський – учений і громадський діяч / Володимир Качкан // Київ. Старовина. – 1994. – № 6. – С. 6–78.
Качкан В. Грані таланту (штрихи до життєпису Євгена Пеленського) // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. Ч. 2 / В. А. Качкан. – Київ : Либідь. – 1995. – С. 259–278.
Антонюк Н. Пеленський Євген-Юлій / Антонюк Н. / Українська журналістика в іменах / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 1996. – Вип. 3. – С. 238–241.
Ільницький М. Автор «ненаписаної» історії літератури (Євген-Юлій Пеленський) / М. Ільницький // Критики і критерії : літ.-критична думка в Західній Україні 20–30-х рр. ХХ ст. – Львів : ВНТЛ, 1998. – С. 129–148.
Сілевич Л. Публіцистика Євгена Пеленського / Лілія Сілевич // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24-26 жовт. 200 р. / НАН України, Львів. наук. бібліотека ім. В. Стефаника, Наук.-дослід. центр періодики ; за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 895–901.
Євген-Юлій Пеленський // Видавнича справа та редагування в Україні : постаті і джерела (ХІХ– перша третина ХХ ст.) : навч. посібник / за ред. Н. Зелінської. – Львів : Світ, 2003. – С. 225–229.
Сілевич Л. Є. Ю. Пеленський і часопис «Українська книга» (1937–1941 рр.) / Л. Сілевич // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. дев'ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 28-29 жовт. 2005 р. / НАН України, Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника, Наук.-дослід. центр періодики. – Львів : Вид-во ЛНБ ім. В. Стефаника, 2005. – С. 635–638.
Корнійчук М. Патріот і вчений, досі невідомий / М. Корнійчук // Літ. Україна. – 2008. – 10 січ. – С. 4.
Карпінчук Г. Євген-Юлій Пеленський – редактор першого повного видання творів Марка Черемшини та дослідник його творчості (бібліограф і літературознавець; редакторська праця; підготовка видання Марка Черемшини ) / Г. Карпінчук // Слово і час. – 2010. – № 12. – С. 77–89.